ВАЖКА, АЛЕ ЗАКОНОМІРНА ПЕРЕМОГА “СОКОЛА”

ВАЖКА, АЛЕ ЗАКОНОМІРНА ПЕРЕМОГА “СОКОЛА”

7 червня цього року на дідушицький стадіон ВДЗОШ зібралося чимало вболівальників, щоб подивитися матч чергового туру Чемпіонату Стрийщини, у якому їх улюблений ФК «Сокіл» мав приймати лисятицьку команду «Сяйво». Але, нажаль, того дня у Дідушичах футболу не було: суддя Степан Криськів забракував поле стадіону, і господарям поля була зарахована поразка з рахунком 3:0.

Важко спрогнозувати, як би тоді завершився матч на дідушицькому стадіоні, якщо б він відбувся, і якою була б зараз ситуація у турнірній таблиці. Так же само важко спрогнозувати й те, чи погодилися б зараз, за такої ситуації, Лисятичі грати у футбол на дідушицькому стадіоні, знову ж таки, зважаючи на їх позицію у турнірній таблиці. Але тоді «Сяйво» ще плекало надії боротися за медалі чемпіонату, і 3 очки, взяті фактично «на халяву», в матчі з досить таки серйозним суперником, їм як кажуть, аж ніяк не смерділи. Як би там не було,  говорити «а як би…» можна багато, але  наразі  ми маємо те що маємо.

А маємо ми те, що до матчу другого кола Великі Дідушичі і Лисятичі підійшли у зовсім різних статусах: великодідушицький колектив одноосібно очолював турнірну таблицю, в той час як їх суперник, лисятицьке «Сяйво» займало останню сходинку. Зважаючи на це, фаворита матчу, на перший погляд, можна було визначити доволі легко. Однак, зважаючи на певні обставини, можна було сказати, що легкої прогулянки для «Сокола» у Лисятичах не буде. Що ж це за обставини? Найперше – погода. Матч розпочинався під акомпанемент сильного дощу, від якого поле лисятицького стадіону стало слизьким і важким для футболу. Друге – розміри поля. Дідушичі звикли грати на великих стадіонах, на яких є де розігнатися швидким нападникам команди. Лисятицький стадіон має вдовжину, ну метрів 75 – не більше,  а вкупі з слизьким газоном, який пришвидшував хід м’яча, наздогнати його, перш ніж він перетне лицьову лінію поля, було дуже і дуже важко. Третє – склади команд. Якщо лінія оборони у Дідушич була у повній бойовій готовності, то лінія півзахисту і нападу все ж відчувала певний кадровий голод. Основна проблема Дідушич і цьому матчі – відсутність розігрую чого півзахисника, який би зв’язував оборону з атакою. Зазвичай у «Сокола» ці функції виконував Соловйов, але його на матчі з Лисятичами не було. Як не було і братів Каліцунів, які могли б скласти компанію Хомину Івану в лінії нападу, тому тренеру «Сокола» Василю Тимківу довелося діяти в одного яскраво вираженого нападника. В той же час, склад лисятицької команди був наближений до оптимального, якщо не брати до уваги  відсутності Івана Брікнера, але до цього «Сяйву» не звикати.

Як уже згадувалося, під акомпанемент дощу, головний суддя матчу Ігор Куль дав стартовий свисток. Першим завданням, що стояло перед обома командами було адаптуватися до газону, що, зважаючи на статус господаря, швидше зробили футболісти Лисятич. Саме вони почали матч гостріше і кілька разів потурбували дідушицького воротаря з-за меж штрафного майданчику. А на 5-ій хвилині гри стався неприємний епізод, після якого футболісти «Сокола» були змушені 5 хвилин грати в меншості. Захисник «Сяйва» Матульський, намагаючись вибити м’яч зі своєї половини поля, влучив ногою у ніс Івану Хомину, який головою виграв боротьбу за м’яч. 5 хвилин інтриги, чи повернеться лідер атаки «Сокола» на поле закінчилися добре для «Сокола» – Іван повернувся у стрій.

Ближче до середини тайму у дідушич почали з’являтися супер-нагоди для взяття воріт, однак, віковий голкіпер Лисятич, немов магнітом притягав м’яча до свого корпусу, навіть тоді, коли дідушичани били з відверто вбивчих позицій. А після того, коли той же Хомин не влучив у ворота, виходячи віч-на-віч з воротарем, багато хто згадав принцип – не забиваєш ти – забивають тобі. І цей принцип ледь не спрацював, однак півзахисник «Сяйва» з убивчої позиції головою не влучив у ворота після подачі Ігоря Чурка. Через 45 хвилин такого футболу арбітр дав свисток на перерву.

В другому таймі тренер «Сокола» перевів Рибака із оборони в атаку, опустивши на його місце Хрицанюка. Як наслідок, Дідушичі за атакували ще натхненніше, і температура у штрафному господарів практично не понижувалася. Однак,  кількість ніяк не могла перерости в якість. Хомин, Рибак, Грицик та інші по черзі марнували момент за моментом. Апогеєм став промах Хомина Івана після виходу віч-на-віч, який змусив схопитися за голову всіх дідушицьких гравців і вболівальників

В середині другої половини дідушичани вирішили ще більше посилити свій атакувальний потенціал, і кинули в бій молодого Немічева: Михайлу знадобилося на полі всього на всього кілька хвилин щоб зробити те, що не вдавалося нікому іншому на протязі півтори тайму. Приблизно на 75 хвилині гри Немічев замкнув блискучу комбінацію, яку розіграли Хомин і Рибак. Цього разу магнетизму кіперу Лисятич не вистачило, і м’яч закотився у лівий від нього кут.

Після пропущеного голу господарі відверто посипалися. Навіть натяку на атку з їх боку не було, Дідушичі же кинулися дотискати суперника. І це вдалося. За 5 хвилин до фінального свистка, після чергової пожежі у штрафному «Сяйва», Пак Назар просто ж таки протаранив руки воротарю, завдавши надпотужного удару. 2:0, і за кілька хвилин Ігор Куль дав фінальний свисток.

Що ж, «Сокіл» здобуває чергову перемогу, уже 9-ту у цьому чемпіонаті. Зважаючи на те, що основні суперники Дідушицького колективу Нежухів і П’ятничани втратили очки, перша сходинка підопічних Тимківа укріпилася, і уже не виглядає такою хиткою, якою була перед цим матчем.

Цікавим фактом із матчу Лисятичі – Великі Дідушичі є те, що на полі зійшлися практично наймолодша і найстарша команда чемпіонату. Середній вік футболістів «Сокола», які брали участь у поєдинку ледь перевищував 21 рік, в той час, як у «Сяйва» він був наближеним до 30. Тому, ми можемо також  сказати, що наразі молодість б’є досвід.

СЯЙВО ЛИСЯТИЧІ – СОКІЛ ВЕЛИКІ ДІДУШИЧІ 0:2

Голи:  Немічев 75, Пак 88.

Поділитися новиною в соц мережах:
Залишити коментар:

Залиште коментар

(Обовязково)